Завдання гігієни праці

Галузь гігієни, що вивчає вплив виробничого середовища на трудову діяльність людини, що й розробляє заходу, спрямовані на оздоровлення умов праці й підвищення його працездатності й продуктивності, називається гігієною праці

Предметом гігієни праці є вивчення трудових процесів і викликуваних ними фізіологічних зрушень в організмі; вивчення працездатності людину й розробка фізіологічних основ раціонального режиму праці й відпочинку; вивчення факторів (метеорологічних, хімічних, фізичних) виробничого середовища з метою розробки гігієнічних нормативів, що є основою законодавства в області оздоровлення умов праці, обладнання й змісту промислових підприємств; вивчення особливостей виробничих процесів, устаткування й оброблюваних матеріалів, сировини, допоміжних, проміжних, побічних і кінцевих продуктів виробництва з метою усунення їх впливу на організм працюючих; вивчення стану здоров'я працюючих (професійні й неспецифічні захворювання) ; вивчення стану й ефективності санітарно-тих-нических (вентиляція, висвітлення) і санітарно-побутових обладнань і установок, засобів індивідуального захисту і т. д.

Гігієна праці в умовах будівництва комунізму в СРСР повинна накопичувати знання про несприятливих факторів виробничого середовища, сприяючи тим самим створенню на промислових підприємствах і в сільськім господарстві здоровіших умов праці, усуненню виробничих вредностей і травматизму, попередженню професійних захворювань, зміцненню здоров'я працюючих і підвищенню продуктивності їх праці

Великий внесок у розвиток гігієни праці внесли відомі вітчизняні фізіологи: І. М. Сєченов, І. П. Павлов, Н. Е. Введенский, А. А. Ухтомский і ін. Вони вивчали питання раціонального режиму праці й відпочинку, активного відпочинку й тренування організму, проблеми стомлення, а також вплив окремих професійних факторів на організм

У створенні радянської гігієни праці видатна роль належить С. І. Каплунові (1897-71943), який був першим організатором санітарної охорони праці в СРСР, автором перших руководств по гігієні праці, багатьох монографій і книг по охороні праці керівником Центрального інституту охорони праці. Значний внесок у гігієну й фізіологію праці в СРСР внесли Є. М. Каган (1887-1948) організатор і перший директор інституту гігієни праці й професійних захворювань на Україні (Харків) і 3. Б. Смелянский (1892-1960). Більша роль у розвитку вчення про професійну патологію належить Н. А. Вигдорчику, відомому своїми посібником із професійних хвороб, монографією по электропатологии, силікозу, соціальному страхуванню. Основоположниками промислової токсикології в СРСР є Н. С. Правдин і Н. В. Лазарєв методи, що створили, токсикологічних досліджень промислових отрут, і др.