Санітарна охорона атмосферного повітря
Охорона атмосферного повітря являє собою комплекс різних заходів, серед яких основними є державні заходи
Комуністична партія й Радянську державу проявляють постійну турботу про охорону навколишнього середовища. Так, 14 січня 1960 р. вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР ' Про заходи для подальшого поліпшення медичного обслуговування й охорони здоров'я населення СРСР', у якім були намічені заходи щодо ліквідації й попередженню забруднення атмосферного повітря
Науково-технічний прогрес, що пронизує промислові й сільськогосподарські галузі народного господарства, неможливий без впливу на природу, без витрати її ресурсів
Ця проблема загострюється в період промислового розвитку. У міру залучення у виробництво в зростаючому асортиментах і масштабі природних ресурсів важливе значення набуває боротьба з викидами підприємств металургійної, нафтопереробної, хімічної й інших галузей промисловості, а також транспорту, електростанцій і сільського господарства
У постанові Верховної Ради СРСР від 20 вересня 1972 р. ' Про заходи для подальшого поліпшення охорони природи й раціональному використанню природних ресурсів' прийнято вважати охорону атмосферного повітря однієї з найважливіших державних завдань
У розв'язках XXV з'їзду КПРС вказувалося про необхідність охорони атмосферного повітря й були розроблені конкретні завдання в цій області перед окремими міністерствами й відомствами. Наприклад, перед автомобільною промисловістю було поставлено завдання подальшого вдосконалювання автомобільних двигунів і створення електромобілів, обумовлена необхідність зниження токсичності вихлопних газів і більш широкого використання газобалонного палива в густонаселених містах Радянського Союзу
Щоб зменшити забруднення міст, XXV з'їзд намітив шляху переважного розвитку атомної енергетики
В 1980 р. був прийнятий Закон СРСР про охорону атмосферного повітря. Він містить ряд принципово нових положень, спрямованих на посилення охорони атмосферного повітря від забруднення й дру гих шкідливих впливів. У ньому вперше передбачене встановлення гігієнічних нормативів гранично припустимих концентрацій викидів забруднюючих атмосферу речовин
Проблемі охорони атмосферного повітря була приділена увага й на XXVI з'їзді КПРС. Тут, поряд з удосконалюванням технологічних процесів і транспортних засобів з метою скорочення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище, було запропоноване збільшення випуску високоефективних газопылеулавливающих апаратів, а також приладів і автоматичних станцій контролю над станом навколишнього природного середовища. З метою зменшення забруднення атмосфери запропоноване також значно скоротити використання торфу як палива на теплові електростанціях
У розв'язках XXVII з'їзду КПРС поставлене завдання підсилити охорону атмосферного повітря. Для цього передбачається вдосконалювати технологічні процеси, устаткування й транспортні засоби, поліпшувати якість сировини й палива, впроваджувати високоефективні установки для ., очищення промислових і інших викидів
Планувальні заходи стосуються насамперед питань розміщення промислових підприємств (джерел забруднення атмосферного повітря) і населених пунктів. При цьому промислові підприємства повинні распо-. лагаться таким чином, щоб пануючі в даної • місцевості вітри дули від житлових районів на підприємства, а не навпаки. А якщо ні, то більша частина забруднення буде нестися з димовими або іншими викидами убік житлової зони населеного пункту
Необхідно встановлювати санітарно-захисну зону між підприємствами й житловими районами. У СРСР усі промислові підприємства по шкідливості діляться на п'ять класів, відповідно яким існує й п'ять санітарно-захисних зон, що відбите в 'Санітарних нормах проектування промислових підприємств' (СН 245-71). Величина санітарно-захисної зони залежить від шкідливості викидів, обумовленої їхніми якісними й кількісними особливостями, потужності підприємства й інших факторів
Таким чином, санітарно-захисна зона передбачає видалення промислового підприємства від житлових будинків. Але саме по собі це видалення ще не вирішує повністю проблеми зменшення забруднення атмосфери. Санітарно-захисна зона обов'язково повинна бути озеленена. Значення зелених насаджень у зниженні забруднення атмосфери безперечно. При виборі дерев для благоустрою санітарно-захисних зон необхідно враховувати їхню особливість по-різному затримувати пил. Установлене, що грузнув затримує більше пилу, чому липа, клен і тополя. Так, у в'яза запыленность зеленого покриву становить 3,39 мг на 1 м2 поверхні листів, у той час як у бузку- 1,61, у липи - 1,32, у клена - 1,05, у тополі - 0,55 мг.
Багаторядна смуга зелених насаджень здатна помітно знизити концентрацію вихлопних газів у зоні пішохідного руху
Ширину зони визначають відповідно до санітарної класифікації виробництв (СН 245-71). Якщо на границі офіційно встановленої санітарно-захисної зони концентрація шкідливих речовин залишається вище ПДК, ширина зони повинна бути відповідно збільшена. Крім того, відповідно до вимоги Головного санітарно-епідеміологічного керування Міністерства охорони здоров'я й Госстроя СРСР, величина санітарно-захисної зони може бути збільшена, але не більш ніж в 3 рази. Це буває при великій потужності виробництва, при відсутності або недостатній ефективності методів, що передбачаються, очищення викидів, при розміщенні промислового майданчика з навітряної сторони стосовно житлових районів, при наявності значних фонових забруднень
|