Гігієнічна характеристика будівельних матеріалів

Велика різноманітність будівельних матеріалів, застосовуваних у будівництві житлових і суспільних будинків, поєднується основними показниками їх якості. З гігієнічної точки зору в першу чергу важливі ті показники, які характеризують підтримка теплового режиму в будинку: теплопровідність, теплоємність, повітропроникність і т.д. Під теплопровідністю розуміють здатність матеріалу пропускати тепло. Це відбувається внаслідок різниці температур зовні й усередині будинку. Теплопровідність перебуває в обернено пропорційній залежності від пористості будівельного матеріалу: чим більше в ньому порожнеч, тем менше теплопровідність. Тому дрібнопористі матеріали менш теплопроводны, чому крупнопористые. При підвищенні вологості повітря (узимку, у дощову погоду) повітря в порах матеріалу заміняється вологою й теплопровідність такого матеріалу збільшується, тому що вода кращий провідник тепла, чому повітря. Тому дуже важливо опікувати матеріали й конструкції від зволоження

Під теплоємністю розуміють здатність матеріалу поглинати й утримувати тепло. Чим більшою теплоємністю має матеріал стін, тем повільніше вони зігріваються, але при цьому й повільніше втрачають тепло. Теплопровідність і теплоємність перебувають в обернено пропорційній залежності. Чим вище теплопровідність, тем нижче теплоємність матеріалу, і навпаки.

Повітропроникність будівельних матеріалів незначна й не має істотного значення для мікроклімату житлових приміщень. Ряд показників (водопоглинення, вологовіддача, вологість, водопроникність, гигроскопичность) характеризують відношення будівельного матеріалу .до води. Гигроскопичность - властивість матеріалів сорбировать вологу з навколишнього їхнього повітря. Поняття сорбція включає два явища поглинання матеріалами вологи ( у вигляді пари): адсорбцію - поглинання пари поверхнями матеріалу і його пор і абсорбцію - поглинання пари розчиненням його у твердім тілі

Для нормальних умов життя в будинках мають значення й такі показники, як міцність і довговічність матеріалу

Отже, матеріали, застосовувані в будівництві житлових і суспільних будинків, повинні мати погану теплопровідність, необхідну міцність, вогнестійкість і не виділяти в повітря токсичних речовин

Види будівельних матеріалів. У цей час для будівництва житлових і суспільних будинків застосовуються природні (дерево, глина, природні камені), штучні (обпалена й силікатна цегла, бетон) і полімерні матеріали (полістирольні плитки, лінолеум).

Деревні матеріали мають погану теплопровідність, довговічні, легко піддаються обробці, але піддані гниттю, легкій займистості. Уникнути загоряння деревних конструкцій можна, підтримуючи воздушносухое стан дерева. Однак під впливом нерівномірної усушки можливе розтріскування дерева, при намоканні - розбухання його. Отже, необхідно у відомих межах підтримувати вологість дерева, що не завжди можливо. Крім того, з вологістю зв'язана небезпека руйнування дерева будинковими грибами. Сухі суперечки їх розносяться по повітрю й, потрапляючи на дерево, розвиваються за умови, якщо його вологість вище 20 %. До будинкових грибів ставляться справжній будинковий (Merulius lacry-mans), білий будинковий (Poria vaporaria) і пленчатый гриб (Coniophora cerebella). Під впливом цих грибів дерево розпадається на призматичні частки, втрачає масу, легко розтирається в порошок і повністю втрачає своєї конструктивної міцності. Створюється погроза падіння міжповерхових перекриттів, підлог і покрівельних балок, будинок приходить в аварійний стан. Підтримка повітряно-сухого стану конструкцій з дерева - основний шлях попередження їх загнивання. Допоміжним заходом є просочування дерева антисептиками (натрію фторидом, креозотовим маслом, карболинеумом і т.п.), що перешкоджають розвитку грибів

Усе вищевикладене обмежує використання дерева як будівельного матеріалу. Найціннішими вважаються хвойні породи - сосна, ялина й модрина. Їхніми гідностями є прямизна стовбура, легкість обробки, широке поширення на території СРСР. Глина використовується для будівництва одноповерхових будинків в окремих національних республіках (Україна).

Гарними природними будівельними матеріалами є природні вапнякові пористі матеріали - черепашники, що утворювалися на місці колишніх морів із залишків панцирів водних організмів, скріплених вуглекислими солями кальцію; туфи, що представляють собою поклади застиглої на поверхні землі вулканічної лави; піщаники

Зі штучних будівельних матеріалів найбільше поширення одержав червону обпалену цеглу, основним складеним компонентом якого є глина. Для зменшення об'ємної маси цегли до глини стали додавати ошурки, які при випалі вигорали, а в результаті виходила легковага цегла, що має достатню міцність і ті ж теплоізоляційні властивості, що й червона обпалена цегла. Для будівництва застосовується також дірчастий, або пустотілий, цегла. Трохи рідше в будівництві житлових будинків застосовується силікатна цегла. Виготовляється він з піску (92-95 %) і перевести (5-8 %); має ясно-сірий колір. Швидкість виготовлення й дешевина силікатної цегли забезпечують йому широке застосування

Бетон являє собою штучну суміш у вигляді каменю, що полягає із щебенів, гравію, піску, цементу й води. Для зниження об'ємної маси при виготовленні легкого бетону використовують паливні й промислові шлаки й інші матеріали. При введенні в товщу бетону сталевої арматур одержують залізобетон. Останній застосовується для будь-яких конструкцій - стін, перекриттів, балок, фундаментів. У сучаснім будівництві застосовуються збірні бетонні конструкції - блоки й панелі для стін будинків

Полімерні будівельні матеріали застосовуються часто при обробці будинків, тому що їм властиві високі декоративні якості. Багато хто з них мають невелику об'ємну масу, низьку теплопровідність, гарну звукоізолюючу здатність. Крім того, відмінними рисами деяких з них є прозорість, більша здатність пропускати ультрафіолетове випромінювання, хімічна й противокоррозийная стійкість, нездатність до гниття. На відміну від традиційних будівельних матеріалів вони мають складний хімічний склад і мають потенційну здатність несприятливо впливати на організм людини в процесі експлуатації. Тому в житловім будівництві застосовуються тільки ті полімерні матеріали, які є хімічно стабільними й не виділяють у навколишнє середовище летучих речовин у кількості, небезпечному для здоров'я людини. Із цією метою речовини, що виділяються з полімерних матеріалів, досліджують на тварин. Дані токсикологічного експерименту зіставляють із припустимим рівнем (ДУ) міграції й гранично припустимим кількістю (ПДК) цих речовин в атмосфернім повітрі й вирішують питання про застосування полімерних матеріалів у будівництві житлових і суспільних будинків

Будівельні конструкції. Житлові будинки будують мало-(2-3 поверху) і багатоповерхові. Розрізняють наступні види поверхів: надземні - підлоги розташовані вище тротуару; цокольні - підлоги розташовані нижче тротуару не більше ніж на половину висоти приміщення; підвальні підлоги розташовані нижче тротуару більш ніж на половину висоти приміщення; мансардні, розташовані на горищі будинки. Житлові приміщення в цокольних і підвальних поверхах не дозволяється розміщати, про що вказується в Снип П-Л.1-71. Основними елементами будинків є фундамент, стіни, перекриття, дах, перегородки, сходи, балкони, вікна, двері

Фундамент - це заглубленная в ґрунт частина будинку, виконана із цегли або залізобетону вага, що й ухвалює на себе, вышележащих конструкцій. Фундаменти бувають стрічков будинки, що розташовуються по периметру, або переривчаст, що будуються на міцних підставах. Крім того, фундаменти бувають суцільними. Фундамент повинен бути заглублен не менш чому на 0,5 м від поверхні землі або підлоги підвалу. Продовженням фундаменту вище поверхні землі й до підлоги першого поверху служить цоколь, що представляє собою стовщену частину стіни висотою не менш 0,7 м від рівня землі

Заглубленный у ґрунт фундамент перебуває у вологім середовищі, і капілярне проникнення вологи може привести до отсыреванию стін насамперед у межах першого поверху. Щоб цього не відбулося, підошва фундаменту повинна лежати не менш чому на 0,5 м вище ґрунтових вод, а між цоколем і стіною прокладається гідроізоляційний шар (2 шару руберойду).

Зовнішні стіни роблять як із природних, так і штучних матеріалів. Стіни повинні мати малу теплопровідність і високою теплотривкістю, низькими звукопроводностью й звукопроникністю, бути досить міцними й стійкими. Внутрішні стіни будують із легкого бетону, гіпсобетону, цегли, різних плиткових матеріалів і дерева. Ці стіни не повинні мати виступів, шорсткостей і щілин, щоб попередити нагромадження осідаючого пилу й гніздування паразитів-комах. Велике гігієнічне значення має фарбування стін і їх обробка. Найбільш сприятливими для фарбування є жовтуваті або зеленуваті тони. Стіни в кухні й санвузлі потрібно до половини висоти викладати плитками або покривати олійною фарбою

Перекриття над підпільним простором першого поверху, междуэтажные й над верхнім поверхом можуть бути великопанельними площею в одну кімнату або по типу настилу з готових окремих елементів з бетону у формі лотків або двухпустотных пластин. При малоповерховім будівництві (не вище трьох поверхів) застосовують дерев'яні перекриття

Вікна повинні бути достатнього розміру, рівномірно розподіляти світло, мати таку конструкцію плетінь, щоб дати доступ зовнішньому повітрю для провітрювання. Двері повинні бути добре пригнані, щоб не порушувалася ізоляція приміщень. У підлогах не повинне бути щілин і тріщин, де може накопичуватися бруд і пил. Дах повинна захищати будинок від атмосферних опадів