Гігієна води й водопостачання населених місць

ГІГІЄНІЧНЕ Й ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВОДИ

Здоров'я людини у великій мері залежить від найважливішого фактора навколишнього середовища - води. У нашій країні, як і в інших економічно розвинених країнах, постійно росте обсяг водоспоживання, обумовлений в основному концентрацією населення в містах. У житлових будинках, забезпечених санітарно-технічним устаткуванням і гарячим водопостачанням, витрата води на одну людину в добу досягає 250-350 л. При цьому вода витрачається на наступні потреби: підтримка чистоти тіла, у тому числі гігієнічний душ (120-150 л), прання білизни, готування їжі й миття посуду ( близько 10 л), збирання житла, видалення нечистот за допомогою каналізації і т. д.

Вода необхідна для підтримки чистоти суспільних будинків (шкіл, клубів), для поливу вулиць і зелених насаджень, а також для масових оздоровчих заходів (плавальні басейни).

Велика кількість води споживає сільське господарство. Для вирощування 1 т пшениці потрібно 1500, рису - 4000, бавовни - 1000 т води

Вода необхідна для побудови багатьох структурних елементів організму людину, тварин і рослин. Кількість води в тілі людини становить близько 70 % його маси. Основна кількість води перебуває в клітках тканин і тільки 18-20 % припадає на частку позаклітинної води. Зміст води в різних тканинах і органах по-різному. Так, у кістяку втримується 22 %, у печінці, м'язах, мозку, серці й інших органах - 70-80, у плазмі крові - близько 90, а в поті й слині - 99,5 % води

Вода необхідна людині для забезпечення нормального функціонального стану організму, тому що є середовищем, у якім відбуваються обмінні процеси. З водою кінцеві продукти обміну віддаляються з організму через бруньки, легені, кишки, шкіру. Причому втрата води протягом доби відбувається в наступних обсягах: із сечею виділяється в середньому 1,5 л, шляхом потоотделения- близько 0,5 л, через легені з видихуваним повітрям - 350 мол і 100 - 150 мол води - з калом. При роботі в гарячих цехах або в жаркий період року втрата води організмом за рахунок посиленого потоотделения може становити 6-10 л. Велика кількість води може виділятися з організму при деяких захворюваннях (діабеті, харчових отруєннях).

Організм людини не може виносити зневоднювання. При втраті 1-1,5 л води виникає спрага, яка є сигналом для відновлення водного балансу. При звичайній температурі й вологості навколишнього середовища водний баланс дорослої людину становить 2,2-2,8 л. Втрата води в обсязі 20-25 % маси тіла при температурі повітря вище 30 °С або більш низької може привести ксмерти.

Добова потреба у воді покривається за рахунок рідини, що вводиться в організм (питна вода, чай і інші напої, рідкі блюда - 1-1,5 л), за рахунок води, що втримується в харчових продуктах (600-900 мол), що й утворюється в тканинах при окисненні харчових речовин (300-400 мол). Відомо, що при окисненні 100 г білків утворюється 41 г, жирів - 107 г, крохмалю - 55 гводы.

Отже, потреба у воді визначається не тільки нормальним плином фізіологічних процесів, але й витратою на гігієнічні, господарсько-побутові й виробничі мети

Середньодобові норми водоспоживання на один жителя. Ними керуються при проектуванні централізованого водопостачання для населених пунктів з різним ступенем благоустрою. Для неканализованных районів житлової забудови при користуванні водою з водорозбірних колонок норма водоспоживання на один жителя становить 30-50 л/сут.

Велике значення має хімічний склад води, тому що він може впливати на плин захворювань, зокрема, викликаних надлишковим або недостатнім вступом в організм людини мікроелементів. Відомо, що разом з водою в організм надходять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, що відіграють більшу роль в обміні речовин людину. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірно, тому люди можуть недоодержувати або, навпаки, одержувати в надлишковій кількості їх з їжею й водою. захворювання, що розвиваються в людей, причиною яких є збільшення змісту деяких мікроелементів у воді, називаються геохімічними ендеміями. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для певної місцевості, де в мінеральному складі ґрунту й води відсутні або присутні у великій кількості ті або інші мікроелементи

Так, при відсутності достатньої кількості йоду у воді і їжі порушуються нормальний розвиток і функції щитовидної залози, виникає ендемічний зоб. Для Попередження цього захворювання в районах, эндемичных по зобу ( на Уралі, у Сибіру, Середній Азії, на Кавказі, у західній Україні), люди повинні вживати сіль, у яку додається йодид калію (йодована сіль).

Велике гігієнічне значення має присутність у воді такого мікроелемента, як фтор, який вимивається водою із ґрунту й гірських порід. Зміст фтору у воді, рівне 1 мг/л, сприяє нормальному розвитку й мінералізації костей і зубів. Вступ в організм підвищеного кількості фтору викликає захворювання, яке називається флюорозом і проявляється поразкою емалі зубів у вигляді пигментированных жовтих або коричневих плям. При змісті фтору у воді, що перевищує 5 мг/л, дивується й кістково-суглобної апарат. Недолік фтору у воді (менш 0,7 мг/л) приводить до розвитку іншого захворювання зубів - карієсу. У зв'язку з тим що більшість джерел водопостачання містить мало фтору, водопровідну воду в деяких містах стали збагачувати фтором, тобто фторировать. Фторирование роблять фторидом або кремнефторидом натрію

Однієї з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемоглобинемия). Це захворювання вперше було описано в 1945 р. і розвивається при вживанні води з підвищеною концентрацією солей азотної кислоти - нітратів. Частіше хворіють діти, коли молочні суміші готовлять на воді зі змістом нітратів, що перевищують 10 мг/л. Нітрати в харчовому каналі дітей за допомогою мікрофлори відновлюються в нітрити, які, всмоктуючись у кров і з'єднуючись із оксигемоглобіном, утворюють позначок-гемоглобін, нездатний до переносу кисню. Таким чином, знижується зміст кисню в крові. Усе це проявляється ціанозом слизуватої оболонки око, губ і шкіри. Патологічні явища поширюються на кишки, серцево-судинну систему

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, паратифи, хвороба Боткіна й ін. Збудники цих захворювань з'являються у воді при влученні в неї виділень хворих і бактеріоносіїв. Це може відбуватися при масових купаннях у водоймах, при забрудненні нечистотами навколишньої водойма території, при пранні білизни у водоймі, при скиданні нечистот у водойму судами. Збудники інфекційних захворювань можуть попадати в підземні води з неправильно влаштованої вигрібної ями, а в криничну воду із забрудненими цебрами. Багато збудників інфекційних захворювань, потрапивши у воду, тривалий час здатні зберігати свою життєздатність

Крім патогенних мікроорганізмів у воді можуть утримуватися яйця гельмінтів. Через воду можуть передаватися й зоонозные інфекції. Так, із сечею хворих гризунів, свиней, великої рогатої худоби у водойму можуть попадати лептоспиры, що викликають лептоспіроз у людини. В організм людини лептоспиры проникають при питві забрудненої ними води, а також через слизувату оболонку й ушкоджену шкіру

Збудники тулеремии, бруцельозу, сибірської виразки можуть попадати у водойму не тільки з виділеннями хворих тварин, але й з них трупами